сонно
СО́ННО.
Присл. до со́нний 1–4.
Візникова спина сонно хиталась .. з боку на бік (М. Коцюбинський);
Шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга (Григорій Тютюнник);
Одноманітно і сонно хлюпає вода в пологі береги (Д. Ткач);
// у знач. присудк. сл.
То життя було, хоч і під п'яною облудою. А тут – тихо та сумно, як у болоті; сонно, німо, як серед мертвого царства (Панас Мирний);
В майстерні було тепло, затишно, сонно (Ю. Бедзик);
// перен. Одноманітно, розмірено, однотонно.
Мляво й сонно тягнеться засідання сеймику (З. Тулуб);
Численні маленькі церковки та каплички .. помічаєш і в старих, і в нових районах міста. Їхні дзвони бамкають сонно й сумно (із журн.);
// перен. Без ініціативи, пасивно, мляво.
Невже все в Галичині мусить іти так сонно; мляво, так якось по-патріархальному..? (І. Франко).
Значення в інших словниках
- сонно — со́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сонно — Присл. до сонний 1-3). || у знач. присудк. сл. || перен. Одноманітно, розмірено, однотонно. || перен. Без ініціативи, пасивно, мляво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сонно — Со́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сонно — СО́ННО. Присл. до со́нний 1-3. Візникова спина сонно литалась.. з боку на бік (Коцюб., II, 1955, 374); Шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга (Тют. Словник української мови в 11 томах