сонцелюбство

СОНЦЕЛЮ́БСТВО, а, с.

Любов до сонця, усього світлого.

Сніданок Блума або хазяйська спальня – це не замальовки соціально-критичного характеру, не карикатура на “потворність” буржуазного побуту, а розкриття індивідуальності й суб'єктивного світу героя: його чуттєвості, сонцелюбства, любові до жінки, відданості й доброзичливості (з наук. літ.);

Молоді та енергійні лікарі Микола й Анна внесли у повоєнне життя міста Виноградова дух людяності, сонцелюбства, надії на краще прийдешнє (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me