софора
СОФО́РА, и, ж.
Багаторічна листопадна або вічнозелена рослина родини бобових з непарнопірчастими листками і квітками, зібраними в китиці або волоті.
Довговічність, густа і добре розвинена крона дають можливість застосовувати софору як головну породу, що утворює основний намет полезахисного лісонасадження (з наук. літ.);
З давніх-давен люди звернули увагу на дивовижні цілющі властивості софори (з наук.-попул. літ.);
Софора китниковидна;
Софора японська.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- софора — софо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- софора — -и, ж. Багаторічна листопадна або вічнозелена рослина родини бобових з непарнопірчастими листками і квітками, зібраними в китиці або волоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- софора — софо́ра (араб. софара – жовта рослина, від асфар – жовтий) рід рослин родини бобових. Дерева або кущі, рідше – багаторічні трави. Поширені переважно в країнах з теплим кліматом. Деякі види культивують як декоративні. Словник іншомовних слів Мельничука
- софора — СОФО́РА, и, ж. (Sophora L.). Багаторічна листопадна або вічнозелена рослина родини бобових з непарнопірчастими листками і квітками, зібраними в китиці або волоті. Словник української мови в 11 томах