спаровувати

СПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

1. Об'єднувати в пару з якоюсь метою.

[Дівчата (сміються):] Спарувать би сотника з тіткою Катериною; нехай би собі удвох танцювали! (О. Стороженко);

Посеред двору стояв віз, запряжений молодими бичками .. Старі воли дідо продав, зразу купив цих бичків і спарував (М. Томчаній);

// Добирати під пару за якимись ознаками.

Виставлять діди на базарі отих коників розписаних, стоять вони такі різні, що жодного спарувати за схожістю не можна (з наук. літ.);

Бог відповідає йому: Старий ти Петре, та дурний. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть (О. Воропай);

// Об'єднувати двох для спільного життя, в одній сім'ї.

– А що, кажу, Возьмем за дитину? Тебе б оце. – Добре, каже Покойна [покійна] Марина, Чому не взять? – Взяли тебе Ми та й спарували З Яриночкою докупи... (Т. Шевченко);

Маленька Галя спарувала Максима з Явдохою вже навіки (Панас Мирний).

2. Сприяти зустрічі, знайомству, зближенню і т. ін. кого-небудь з кимсь; зводити.

Спарувати парубка з дівчиною – їй подавай – вона зведе (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Одружувати.

Як спарувала я Ганнусю з Василем, то сваха другого дня привезла мені пироги, усе по два в парі позв'язувані (Ганна Барвінок);

У неділю спарували Якова (Панас Мирний).

3. с. г. Те саме, що злуча́ти 2.

Ремонтних свинок спаровують в 9 місяців, коли вони мають живу вагу в середньому 110 кілограмів (з наук. літ.);

Добра доярка мусить не лише майстерно доїти корову, а точно знати, коли її треба спарувати, як підготувати отелення (М. Чабанівський).