спевнити
СПЕВНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що, розм.
Те саме, що здійсни́ти 1.
(1) Спевни́ти [своє́] сло́во – те саме, що Доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) [свого́] сло́ва (див. доде́ржувати).
Через рік пан Хоцінський вже спевнив своє слово. Знайшов Ясеві краще місце в недалекому селі (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спевнити — спевни́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- спевнити — -ню, -ниш, док., спевняти, -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що здійснити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спевнити — СПЕВНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., розм. Те саме, що здійсни́ти 1. Спевни́ти [своє́] сло́во — те саме, що Доде́ржати [свого́] сло́ва ( див. доде́ржувати). Через рік пан Хоцінський вже спевнив своє слово. Знайшов Ясеві краще місце в недалекому селі (Н.-Лев., І, 1956, 156). Словник української мови в 11 томах
- спевнити — Спевнити, -вню́, -ниш гл. Исполнить. Полт. г. Коли б Господь спевнив моє жадання. К. Іов. 13. Словник української мови Грінченка