спеленати

СПЕЛЕНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., у що і без дод., рідко.

Те саме, що пелена́ти.

І коли химерною габою Спеленає землю довга ніч, Довго серце тужить за тобою, Довго сон мені не йде до віч (В. Симоненко);

Пані Марцеля обмила мале, спеленала (Г. Хоткевич);

– Заткнули рота ганчір'ям, спеленали по руках та ногах і понесли не знати куди (Д. Міщенко).

◇ (1) Спелена́ти по рука́х і нога́х (д) див. зв'я́зувати.