сперечник
СПЕРЕ́ЧНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що спереча́льник.
Ніяк не скінчаться одвічні сії спори, та й як мають скінчитись, коли сперечники одно одного не розуміють (Леся Українка).
2. Те саме, що супроти́вник.
[В'язень-лицар:] Ні, Зевес не був тираном низьким, він почесно карав своїх сперечників великих (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сперечник — спере́чник іменник чоловічого роду, істота сперечальник рідко Орфографічний словник української мови
- сперечник — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що сперечальник. 2》 Те саме, що супротивник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сперечник — СПЕРЕ́ЧНИК, а, ч., рідко, 1. Те саме, що спереча́льник. Ніяк не скінчаться одвічні сії спори, та й як мають скінчитись, коли сперечники одно одного не розуміють (Л. Укр., V, 1956, 32). 2. Те саме, що супроти́вник. Словник української мови в 11 томах