1. Словник української мови у 20 томах

спеція

СПЕ́ЦІЯ, ї, ж.

1. мн. спе́ціі. Гострі приправи до іжі, прянощі (гірчиця, хрін, лавровий лист і т. ін.).

З городу вони поверталися з оберемками листяних спецій (М. Рудь);

В узбецьких стравах своєрідним є підбір .. спецій (м'ята, кориця, гвоздика, імбир, шафран і т. п.) (з наук.-попул. літ.).

2. заст. Зілля (у 2 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спеція — спе́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. спеція — -ї, ж. 1》 перев. мн. Прянощі, які додають до страви для поліпшення смаку й аромату; приправа. 2》 заст. Зілля (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спеція — ПРИПРА́ВА (те, що додають до страви для поліпшення її смаку, аромату), ПРИСМА́КА, СПЕ́ЦІЇ, ПРИВА́РОК розм., ОМА́СТА діал. Голубці, хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м'яса, ні приправи, вже не смакували гостям (Ірина Вільде); Борщ був нізчимний. Словник синонімів української мови
  4. спеція — СПЕ́ЦІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Прянощі, які додають до страви для поліпшення смаку й аромату; приправа. З городу вони поверталися з оберемками листяних спецій (Рудь, Гомін.., 1959, 10); В узбецьких стравах своєрідним є підбір.. Словник української мови в 11 томах