1. Словник української мови у 20 томах

спитатися

СПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся.

Док. до пита́тися.

– Чого ти в Мар'янівку їздила? – гукнув Колісник .. – У Мар'янівку? Спитайтесь баби, що ви надо мною надзирати настановили (Панас Мирний);

Я пройшов довгу вулицю, спитавшись у однієї жінки тільки про дорогу (Л. Смілянський);

– А покажи лишень, скільки в тебе грошей? – спиталася молодиця (Г. Квітка-Основ'яненко);

Катря спиталась, чи Докія Петрівна ще тут (А. Головко);

– Спитайся, синку, його: нехай би нараяв, куди б тобі піти (Г. Квітка-Основ'яненко);

Думка говорить: “Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?..” (Т. Шевченко);

– Тепер я не спитаюсь у вас і сама вип'ю .. Які ж ліки підуть на користь, коли їх пити як попало? (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спитатися — спита́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спитатися — [спиетатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. спитатися — -аюся, -аєшся. Док. до питатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спитатися — ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М. Словник синонімів української мови
  5. спитатися — СПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. Док. до пита́тися. — Чого ти в Мар’янівку їздила? — гукнув Колісник.. — У Мар’янівку? Спитайтесь баби, що ви надо мною надзирати настановили (Мирний, III, 1954, 357); Я пройшов довгу вулицю... Словник української мови в 11 томах
  6. спитатися — Спита́тися, -та́юся, -єшся гл. Спросить, разспросить, спроситься. Спитаєшся пня і колоди, як прийдеться до чого. Ном. № 9782. Словник української мови Грінченка