спихати

СПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІПХНУ́ТИ, ну́, зі́пхне́ш, ЗОПХНУ́ТИ, розм. і рідко СПИХНУ́ТИ, СПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

1. Штовхаючи, зрушувати з місця, переміщати.

Іван жердиною спихав плота на бистрину (С. Чорнобривець);

Дружно зіпхнули [татари] човен в море (М. Коцюбинський);

Тетяна Федорівна підступила до Друзя замалим не впритул так рішуче, ніби зіпхнути його зі своєї путі зібралася (Ю. Шовкопляс);

Заревіла престрашенна буря, .. упирається у ліс, преть [пре] його, мов з місця хоче його спихнути (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Штовхаючи, скидати згори вниз.

Чинили [бурсаки], що тільки в голову прийде: одні випускали із ставу воду, ламаючи заставки, другі спихали з гори в Тетерев величезне каміння (С. Васильченко);

– Нещасний! – міркували люди. – Певно, здрімався над грішми і зіпхнув каганець зі стола в солому (І. Франко);

Як стріла, шугнула [орлиця] просто на Уласа і вже хотіла вдарити його крилом, щоб зіпхнуть в бескеття (І. Нечуй-Левицький);

Вона вибрала хвилину, коли я поправляв парус, .. і спихнула мене у воду (Ю. Яновський);

У двері стукав [Еней], добувався, Хотів був хатку з ніжки спхнуть (І. Котляревський);

* Образно. – Найгірше, що вся місцевість навколо танкодоступна, – скаржився Маковей через бруствер Хаєцькому. – Якби він [ворог] зіпхнув нас звідси, з цього насипу, то ніхто б не добіг до лісу... (О. Гончар).

2. перен., розм. Позбавляти кого-небудь якогось становища, влади і т. ін.; скидати, усувати.

Нехай Еней .. спиха Латина з стульця, Нехай поселить тут свій рід (І. Котляревський);

Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний);

– Що, сину, зіпхнув Ониську з парафії? – перша спитала в Балабухи мати (І. Нечуй-Левицький);

– Стійте ж, братці! Коли ми помогли кому злісти на гетьманський стіл, дик [так] зуміємо із стола зопхнути (П. Куліш);

– На цих виборах Мироненка треба спихнути.., бо він на головуванні, як дуб, вростає (І. Волошин).

3. перен., розм. Намагаючись позбутися кого-, чого-небудь, відправляти, влаштовувати і т. ін. його кудись.

Французи напитували фактора, якому б зіпхнути безмитний товар (Ю. Смолич);

[Максим:] Доньку ладні за кого-небудь зіпхнути? Що вона вам – хату пересиділа? (Ю. Яновський);

Давно й усім відомо, що хворого, який може “підвести” лікаря, Самійло Овсійович під будь-яким пристойним приводом обов'язково комусь зіпхне (Ю. Шовкопляс);

– Діло в мене просте: хочу скоріше спихнути звідси такого женишка, щоб не ганьбив парубоцтво (М. Стельмах).

4. на кого, перен., розм. Перекладати на кого-небудь щось обтяжливе (роботу, провину і т. ін.); звалювати.

Мартоха навіть не раз спихала головну господарську роботу на старших дочок (Леся Українка);

На неї вже дехто почав спихати й відповідальність за підрив авторитету бригади (В. Козаченко);

Григорій усе хатнє старається зіпхнути на її руки (М. Стельмах).

◇ (1) Спиха́ти і т. ін. / зіпхну́ти і т. ін. з оче́й – звільнятися від кого-, чого-небудь надокучливого, небажаного.

– Слухай, Грицю, – зашепотіла я братові. – Ти вигадай що-небудь таке, щоб гувернантку зіпхнути з очей (Панас Мирний).