сплачувати

СПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛАТИ́ТИ, сплачу́, спла́тиш, док., що і без дод.

Вносити плату за що-небудь, на відшкодування чогось; платити, виплачувати.

Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Своє лихо оповістили, питаємо, чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували (Марко Вовчок);

[Галушка:] Ми за машини, що належать МТС, сплачуємо. Ми державу ніколи не обидимо (О. Корнійчук);

– Дівчина вже заручена; одмовити – треба сплатити за безчестя (Леся Українка);

[Сильвестр:] Дозволь тобі цей твір подарувати, Його сьогодні в грека я купив, Лиш двадцять гривень хитрому сплатив (І. Кочерга);

// Вносити збір, встановлений організацією, установою, державою.

Все життя Чуплак бідував: то стягався на своє поле, то будував собі хату, то сплачував податки – і не бачив світу (С. Чорнобривець);

// Повертаючи гроші, звільнятися від боргу.

Звівся [Карпо] нінащо, а довгів не сплатив... (М. Коцюбинський).

◇ Відпла́чувати (віддава́ти, віддя́чувати, плати́ти, спла́чувати і т. ін.) / відплати́ти (відда́ти, віддя́чити, заплати́ти, сплати́ти і т. ін.) стори́цею див. відпла́чувати;

(1) Сплати́ти борг (борги́) кому:

а) віддячити кому-небудь за щось хороше або за добре ставлення до себе.

Ця операція була для нього особливою: доля надала йому можливість саме зараз сповна сплатити борг людині, яка колись вирвала його з пазурів смерті (І. Головченко і О. Мусієнко);

б) помститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність.

– Головне, я тепер всім своїм колишнім партайгеносе сповна сплачу борги. Ну, начувайтеся ж! (І. Головченко і О. Мусієнко);

(2) Спла́чувати / сплати́ти дань (дани́ну) кому, чому – високо, належним чином оцінювати кого-, що-небудь.

– Не картайте себе, – сказала Ірен. – Це просто данина молодості, яку ми всі так чи так сплачуємо (В. Підмогильний);

Ну, от і добре. Музі дань сплатив я (М. Рильський).