1. Словник української мови у 20 томах

сплюх

СПЛЮХ, а, ч.

1. розм. Чоловік, який любить спати, багато спить.

Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О. Маковей);

Солодко позіхає парубок. – Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? – кепкує Уляна (М. Стельмах).

2. діал. Заєць.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплюх — сплюх іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сплюх — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  3. сплюх — -а, ч. 1》 розм. Чоловік, який любить спати, багато спить. 2》 діал. Заєць. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сплюх — ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М. Словник синонімів української мови
  5. сплюх — Сплюх, -ха; -хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сплюх — СПЛЮХ, а, ч. 1. розм. Чоловік, який любить спати, багато спить. Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (Мак., Вибр., 1954, 61); Солодко позіхає парубок.— Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш?... Словник української мови в 11 томах
  7. сплюх — Сплюх, -ха м. Названіе зайца. Вх. Пч. II. 6. Словник української мови Грінченка