1. Словник української мови у 20 томах

сповиточок

СПОВИТО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до сповито́к.

Малесенький голосок дзвенить тихенько і любенько над сповитим братиком, що дремле у сповиточку (Марко Вовчок);

І що творилось з дідом Гуком!.. Він марив, жив і снив онуком. Бувало візьме в сповиточок І страшно важно йде селом (С. Воскрекасенко);

Як ягідка на місточку, Спить дитина в сповиточку (примовка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповиточок — сповито́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сповиточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до сповиток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сповиточок — з (са́мого) сповитка́ (сповито́чка). З ранніх років; з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (О. Гончар); — А ви змалечку рибалите, дідусю? — З самого сповиточка, як тільки ходити навчився (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  4. сповиточок — СПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сповито́к. Малесенький голосок дзвенить тихенько і любенько над сповитим братиком, що дремле у сповиточку (Вовчок, VI, 1956, 343); І що творилось з дідом Гуком!.. Він марив, жив і снив онуком. Словник української мови в 11 томах
  5. сповиточок — Сповиток, -тку м. Пеленки. Дитина в сповитку. Левиц. І. 109. ум. сповиточок. Я ще в сповиточку зосталася сиротою. МВ. ІІ. 75. Словник української мови Грінченка