1. Словник української мови у 20 томах

спопелілий

СПОПЕЛІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до спопелі́ти.

Наумиха метнулась до стіжків, а вони стояли то чорні й спопелілі, то жевріли ще, як жар у печі... (М. Коцюбинський);

Спопелілі круки розлітані круг ватрища пожерть (В. Стус);

Ми бачили стільки страждання і муки На цій спопелілій кривавій землі (Л. Первомайський).

◇ (1) Спопелі́лий се́рцем (д) див. спопелі́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спопелілий — спопелі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спопелілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до спопеліти. Спопелілий серцем — душевно спустошений, байдужий до всього через великі страждання, тяжкі умови життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спопелілий — спопелі́ти се́рцем. Дуже змучитися; стати душевно спустошеним, байдужим до всього через важкі страждання, випробування і т. ін. Мати спопеліла серцем — єдиний син загинув на фронті (З газети). спопелі́лий се́рцем. Фразеологічний словник української мови
  4. спопелілий — СПОПЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спопелі́ти. Наумиха метнулась до стіжків, а вони стояли то чорні й спопелілі, то жевріли ще, як жар у печі… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах