спорангій
СПОРА́НГІЙ, я, ч., бот.
Орган розмноження у рослин (одноклітинний – у нижчих, багатоклітинний – у вищих), в якому утворюються спори.
На кінець літа на нижньому боці листків [папороті чоловічої] розвиваються двома рядами по боках жилки круглі спорангії (з наук. літ.);
Деякі одноклітинні земні водорості перетворюються на спорангій (із журн.);
Папороть, за виключенням деяких родів, – рівноспорові рослини. Спорангії у них розташовані на листі і розрізняються за положенням та будовою. Найдавніші форми мали верхівкове та бічне розташування одиночних спорангіїв, які визрівали одночасно. Сучасні види мають спорангії на нижній стороні листа, спорангії у них зібрані у групи – соруси, визрівання поступове, що починається від центру групи. (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спорангій — спора́нгій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- спорангій — -я, ч., бот. Орган рослини, в якому утворюються спори безстатевого розмноження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спорангій — спора́нгій (від грец. σπορά – насіння і άγγεϊον – посудина, вмістище) орган нестатевого розмноження нижчих та вищих спорових рослин, в якому утворюються спори. Словник іншомовних слів Мельничука
- спорангій — Орган утворення спор у спорових рослин; властивий, як правило, спорофітам. Універсальний словник-енциклопедія
- спорангій — СПОРА́НГІЙ, я, ч., бот. Орган рослини, в якому утворюються спори безстатевого розмноження. На кінець літа на нижньому боці листків [папороті чоловічої] розвиваються двома рядами по боках жилки круглі спорангії (Лікар. рослини.., 1958, 217). Словник української мови в 11 томах