спотілий
СПОТІ́ЛИЙ, а, е, розм.
Дієпр. акт. до споті́ти.
Увесь спотілий, задиханий і перетомлений, він ледво [ледве] дихав (І. Франко);
Він витер рукою своє спотіле чоло (Грицько Григоренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спотілий — споті́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- спотілий — див. мокрий Словник синонімів Вусика
- спотілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до спотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спотілий — СПОТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до споті́ти. Увесь спотілий, задиханий і перетомлений, він ледво [ледве] дихав (Фр., VII, 1951, 351); Він витер рукою своє спотіле чоло (Григ., Вибр., 1959, 66). Словник української мови в 11 томах