спохвачуватися

СПОХВА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПОХВАТИ́ТИСЯ, вачу́ся, ва́тишся, док.

1. Несподівано згадувати забуте, помічати, виявляти щось (недогляди, помилки, суть чого-небудь і т. ін.).

Десь так біля дев'ятої або й десятої хтось голосно позіхав і спохвачувався: – Гай, гай, а я й забув, людоньки добрі, що в хаті солі чекають... (П. Козланюк);

Вже одягаючись, спохватився Динька, що нема шапки (М. Зарудний);

Лише тепер спохватилися всі, що лелеки-то прилетіли, а сідати їм ніде (П. Козланюк);

Бронко не дуже розбалакувався, бо скоро спохватився, що той, хто питає, краще поінформований від того, кого випитує (Ірина Вільде).

2. Опам'ятовуватися, одумуватися, усвідомлюючи хибність своєї поведінки, думок, намірів і т. ін.

Але чому ж саме вона [Катря], а не Оленка стала такою близькою? – Напевне, така любов, – міркував про себе Журавко, але швидко спохвачувався і відганяв оте марево якнайдалі (М. Ю. Тарновський);

Радивон .. тут же спохватився: вдало чи невдало сказав він? (К. Гордієнко);

– Молодець! – вигукнула Вікторія і відразу спохватилася, перейшла на шепіт (А. Хижняк).