1. Словник української мови у 20 томах

спочив

СПО́ЧИ́В, у, ч., розм.

Те саме, що спочи́нок.

Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться .. І тільки й спочиву, що у старої Ганьки Води напитися з полив'яної баньки (М. Рильський);

Із міста до міста шляхами курними Два вершники мчаться. І коні під ними Потомлені, в милі, забули про спочив (П. Воронько);

Хто йде вперед – не думає про спочив (В. Бичко);

* Образно. На спочив сонечко сіда; І нам за ним плисти... Хай спочива... Після труда Спочинь, мій краю, й ти! (П. Грабовський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спочив — спо́чи́в іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спочив — див. відпочинок Словник синонімів Вусика
  3. спочив — -у, ч., розм. Те саме, що спочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спочив — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал. Словник синонімів української мови
  5. спочив — СПО́ЧИ́В, у, ч., розм. Те саме, що спочи́нок. Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться.. І тільки й спочиву , що у старої Ганьки Води напитися з полив’яної баньки (Рильський, Поеми, 1957, 234)... Словник української мови в 11 томах
  6. спочив — Спочив, -ву м. Отдыхъ. Погоня вставала, мене в тернах на спочиві минала. Макс. Словник української мови Грінченка