1. Словник української мови у 20 томах

спрофанувати

СПРОФАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, книжн.

Док. до профанува́ти.

Але ще не береться рука писати про саме “Слово”, бо надто ще велика сугестія від “Слова”, і боюся спрофанувати ту врочисту, вщерть сповнену тишу, що сходить на тебе, як дочитаєш до останнього рядка, як очі твої спиняться на трьох крапках... (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрофанувати — Спрофанувати: — опростити, опошлити [43] Словник з творів Івана Франка
  2. спрофанувати — спрофанува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. спрофанувати — -ую, -уєш, перех., книжн. Док. до профанувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спрофанувати — СПРОФАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., книжн. Док. до профанува́ти. Словник української мови в 11 томах