спряження
СПРЯ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спряга́ти.
Коли б хто завдав собі працю спрягати .. якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось суперечнішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів: “католицький панславізм” (І. Франко);
Місце спряження головної і допоміжної ріжучих кромок називається вершиною різця (з наук.-попул. літ.).
2. Спосіб з'єднання, скріплення частин, деталей механізмів і т. ін.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спряження — спря́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спряження — -я, с. 1》 Дія за знач. спрягати. 2》 Спосіб з'єднання, скріплення частин, деталей механізмів тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спряження — СПРЯ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спряга́ти. Коли б хто завдав собі працю спрягати.. якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось суперечнішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів... Словник української мови в 11 томах