станина
СТАНИ́НА, и, ж., техн.
Основна корпусна (перев. чавунна або сталева) частина агрегату, машини, верстата і т. ін., на якій монтують усі вузли й деталі.
Станина генератора постійного струму виготовляється з литої сталі або чавуну (з навч. літ.);
Станина є однією з головних частин верстата. Це основа верстата, за допомогою якої з'єднуються всі його вузли (з наук.-попул. літ.);
Не один токар чи свердлувальник порівнював нишком її сяючий чистотою верстат із своїм і тоді в зручну хвилину ретельно протирав ганчіркою замащену брудну станину (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- станина — стани́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- станина — -и, ж., тех. Основна корпусна (перев. чавунна або сталева) частина агрегату, машини, верстата і т. ін., на якій монтують усі вузли й деталі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- станина — СТАНИ́НА, и, ж., техн. Основна корпусна (перев. чавунна або сталева) частина агрегату, машини, верстата і т. ін., на якій монтують усі вузли й деталі. Словник української мови в 11 томах