стародрук

СТАРОДРУ́К див. стародру́ки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стародрук — стародру́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стародрук — Друкована продукція, видана до 1800 (в тому числі інкунабули). Універсальний словник-енциклопедія
  3. стародрук — СТАРОДРУ́К див. стародру́ки. Словник української мови в 11 томах