старозавітний
СТАРОЗАВІ́ТНИЙ, а, е.
1. церк. Який згадується в Старому завіті.
На чільній дошці [оправи євангелія] зображено новозавітну трійцю, на спідній – старозавітну трійцю (з наук. літ.);
Скорчивши й підібгавши під себе ноги, на припічку сидів чоловік, схожий на старозавітного пророка (П. Колесник).
2. перен. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил і т. ін.
– Мабуть, справді, тяжко вам, Любов Яківно, жити з папашею [батьком]... старозавітний він у вас і – пробачте – черствуватий! (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старозавітний — старозаві́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- старозавітний — -а, -е. 1》 церк. Який згадується в Старому Заповіті. 2》 перен. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старозавітний — СТАРОМО́ДНИЙ (який дотримується старих поглядів, звичаїв, правил і т. ін.), СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЗАВІ́ТНИЙ розм. — Пам'ятайте-бо таки, що в Каралаєвій в нутрі сидить дві баби: одна ліберально-модна, а друга старомодна консерваторка (І. Словник синонімів української мови
- старозавітний — Старозаві́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- старозавітний — СТАРОЗАВІ́ТНИЙ, а, е. 1. церк. Який згадується в Старому завіті. На чільній дошці [оправи євангелія] зображено новозавітну трійцю, на спідній — старозавітну трійцю (Укр. золотарство.. Словник української мови в 11 томах
- старозавітний — Старозавітний, -а, -е, — ній, -я, -є Ветхозавѣтный. Левиц. І. 240. Словник української мови Грінченка