1. Словник української мови у 20 томах

старшинувати

СТАРШИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Бути старшиною.

Вже понад місяць Хома старшинує. Васю Багірова забрали в полк, до прапора (О. Гончар);

Нехай старшинує тоді той, кого оберемо в гурті й кому заприсягнемо (Іван Ле).

2. над ким, рідше серед кого і без дод. Бути старшим, керувати, начальствувати, верховодити.

Там, у степу, тілько й права – право дужого. А Василь, як найдужчий, усіма верховодив, над усіма старшинував (Панас Мирний);

Вони в класі старшинують, і їм ніхто нічого, бо кожен боїться (А. Свидницький);

Старшинував на тій раді сам превелебний владика, єпископ, тобто архірей (О. Ільченко);

– Може, побула б якийсь рік [ланковою], а тоді й молодшу висунули... Мені вже пізнувато – старшинувати... (В. Кучер);

Дубіючи в крижаній воді, забиває [дядько Іван] обухом кілля, розпоряджається, старшинує серед строганівських своїх краян (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старшинувати — старшинува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. старшинувати — Старшувати, верховодити, мати зверхність. Словник синонімів Караванського
  3. старшинувати — див. керувати; працювати Словник синонімів Вусика
  4. старшинувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Бути старшиною. 2》 над ким, рідше серед кого і без додатка. Бути старшим, керувати, начальствувати, верховодити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. старшинувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  6. старшинувати — Старшинува́ти, -ну́ю, -ну́єш, -ну́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. старшинувати — СТАРШИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бути старшиною. Вже понад місяць Хома старшинує. Васю Багірова забрали в полк, до прапора (Гончар, III, 1959, 304); Нехай старшинує тоді той, кого оберемо в гурті й кому заприсягнемо (Ле, Україна, 1940, 305). Словник української мови в 11 томах
  8. старшинувати — Старшинува́ти, -ну́ю, -єш гл. Начальствовать. Ну, каже змій, тепер хто більше з нас їстиме, так той над нами буде старшинувать. Рудч. Ск. II. 186. Словник української мови Грінченка