1. Словник української мови у 20 томах

старіючий

СТАРІ́ЮЧИЙ, а, е.

Який старіє (див. ста́рі́ти 1).

Молода султанша старіючого Ахмеда першого, дбаючи про свої династичні плани, гаряче підтримувала похід Мугаммед Герая на Україну (Іван Ле);

Стимулюючи життєві процеси старіючого організму, можна домогтися продовження людського життя і збереження на більш тривалий період його бадьорого стану (з наук. літ.);

Нур перехилив склянку горілки. Пережиті за день події і важкі думки знесилили його сильне, хоч і старіюче тіло (Д. Ткач);

* Образно. Синівська любов до Батьківщини, не старіюча у віках поезія зробили Миколу Олексійовича Некрасова дорогим і близьким кожному, чиє серце відкрито добру і красі (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старіючий — старі́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. старіючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до старіти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. старіючий — СТАРІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ста́рі́ти 1. Молода султанша старіючого Ахмеда першого, дбаючи про свої династичні плани, гаряче підтримувала похід Мугаммед Герая на Україну (Ле, Хмельницький, І, 1957, 180)... Словник української мови в 11 томах