стеблина
СТЕБЛИ́НА, СТЕБЕЛИ́НА, и, ж.
1. Окрема трав'яниста рослина.
Зробив [Білогруд] крок убік, нагнувся і вирвав з землі поруділу нескошену стеблину пшениці (Ю. Бедзик);
Сьогодні він радить винищити багаторічні трави до єдиної стеблини (С. Журахович).
2. Те саме, що стебло́ 1.
Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (М. Коцюбинський);
Важкий колос гне стеблини до землі (А. Головко);
Комбайн вбирав чисто, хіба вже яка стеблина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю. Збанацький);
* У порівн. [Платон Гаврилович:] Та коли б же ти знала, ще й яку дівчину висватаю. Очі – як терночок, брови – як шнурочок, станок тонісінький, як стеблина (С. Васильченко);
Біля вузькоколійки, високий і тонкий, як стеблина, Францішко стояв з кошиком у руці й чекав на Глущука (С. Чорнобривець).
Значення в інших словниках
- стеблина — стебли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- стеблина — див. стебло Словник синонімів Вусика
- стеблина — стебелина, -и, ж. 1》 Окрема трав'яниста рослина. 2》 Те саме, що стебло 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- стеблина — СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА) (окрема трав'яниста рослина), БИЛИ́НА, СТЕБЛО́. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стебелина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю. Словник синонімів української мови
- стеблина — Стебли́на, -ни, -ні; -ли́ни, -ли́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стеблина — СТЕБЛИ́НА, СТЕБЕЛИ́НА, и, ж. 1. Окрема трав’яниста рослина. Зробив [Білогруд] крок убік, нагнувся і вирвав з землі поруділу нескошену стеблину пшениці (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 11); Сьогодні він радить винищити багаторічні трави до єдиної стеблини (Жур. Словник української мови в 11 томах