1. Словник української мови у 20 томах

стеблиння

СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ, я, с.

Збірн. до стебли́на, стебели́на.

Коли кулі з-за Дніпра вискали [вищали] над полинами, Тося припадала щільніше до землі і навіть накривалася зверху сухим стеблинням (Ю. Смолич);

Серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стеблиння — стебли́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стеблиння — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. стеблиння — стебелиння, -я, с. Збірн. до стеблина, стебелина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стеблиння — БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка... Словник синонімів української мови
  5. стеблиння — СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ, я, с. Збірн. до стебли́на, стебели́на. Коли кулі з-за Дніпра вискали [вищали] над полинами, Тося припадала щільніше до землі і навіть накривалася зверху сухим стеблинням (Смолич, Реве та стогне.. Словник української мови в 11 томах