стерегтися

СТЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся, недок.

1. кого, чого, з інфін., без дод., також із спол. як, щоб, чи. Бути обережним, пильним, оберігаючи себе від кого-, чого-небудь; остерігатися, боятися когось, чогось.

З добрим дружись, а лихих стережись (прислів'я);

Стережітесь, дівчаточка, Сміятись з нерівні, Щоб не було і вам того, Що тій титарівні! (Т. Шевченко);

– Чи ти ж знаєш Мелащині норови? Стережися, сину, щоб не взяв такої [дружини], як Карпо (І. Нечуй-Левицький);

Марусяк із власного досвіду знав, що в горах сто раз ліпше тікати, як гнатися. Навпаки, треба от було самому стерегтися, як би не оббіг та не підліз з другого боку Мочернак. І опришок, вискочивши на самий вершок, стежив (Г. Хоткевич);

Батькова розмова йому до вподоби, проте він стережеться, чи не жартує батько (С. Васильченко);

– Хозар і печенігів ми мусимо стерегтись, мусимо боротись із ними, щоб жити... (С. Скляренко);

Білка не боїться холоду. Стрибає собі по гілках та стережеться своїх ворогів (О. Копиленко);

– Це смілива операція за Дніпром, вона може мати успіх, але генералові Бабієву треба добре стерегтися різних несподіванок, – мовив він крізь зуби (Ю. Яновський);

– І нащо тільки той Левко до лісу поїхав? Зовсім не стережеться (М. Стельмах);

// у знач. виг. Уживається як попередження про небезпеку.

Він не бачить, що за ним басують коні, не чує, як кричать: “Стережись!” (М. Коцюбинський).

2. Дбати про своє здоров'я, не доводити себе до хвороби, дбайливо уберігатися від неї; берегтися.

Я здорова і стережусь (Леся Українка);

Коли б хоч не слабувати .. Вже й стережуся, а проте чогось нездужається (М. Коцюбинський).

3. Пас. до стерегти́.