стерятися

СТЕРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм.

1. Те саме, що розгуби́тися.

Олениха .. якось стерялася тут, в чужій обстанові, і не знала, що робити (Г. Хоткевич);

Івась стерявся. Але він терпляче вислухав самовпевненого Корнія (Олесь Досвітній);

Надійка зовсім стерялася і, потупившись, мовчки пішла до дверей (В. Козаченко).

2. Те саме, що збожево́літи.

[Денис:] Іди перш до матері. Мати, сердешна, стерялася, як почула, що ти згорів... (М. Кропивницький);

[Устин:] Як прийшла звістка, що помер Лавро, то й зовсім стерялася (Ю. Яновський).

3. рідко. Те саме, що загуби́тися.

Щебетне пташка раз чи другий голосненько – та й наче стеряється голосок у тому степовому .. роздоллі (Марко Вовчок).

◇ (1) Стеря́тися ро́зумом, рідко – те саме, що Зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду) (див. схо́дити).

[Палажка:] Одно розумію, що ти стерявся розумом (І. Карпенко-Карий);

[Молибога:] Я сам бачив. Я був при тому, як він розумом стерявся (І. Микитенко);

Прокинувшись від жари та диму і усвідомивши, що його майно горить, Суліман стерявся розумом (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me