1. Словник української мови у 20 томах

столітній

СТОЛІ́ТНІЙ, я, є.

1. Віком сто років.

З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний);

В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (П. Тичина).

2. Який існує, живе, триває і т. ін. близько ста або понад сто років.

Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу (Т. Шевченко);

Присів на теплій скибі ворон-крук, Чорніш чорнозему його столітні крила (Л. Дмитерко);

Хома не втрачав надії знайти отак коли-небудь закопану бочку добрячого столітнього вина (О. Гончар);

// Який росте близько ста або понад сто років (про ліс, окремі дерева і т. ін.).

Над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки (І. Нечуй-Левицький);

Серед чагарів стояли столітні вузлуваті дуби (І. Цюпа);

Столітній ліс глибоким шумом Наді мною угорі шумить (П. Дорошко);

// Пов'язаний з чим небудь, що відбувалося дуже багато років тому.

Щасливий край, де молодості й сили Столітні спомини не пригнітили (М. Рильський);

– Ану тихо мені! – владно остерегла його Марія .. – Безглузді ревнощі столітньої давнини (І. Волошин).

3. Стос. до часу, періоду тривалістю сто років.

Драматична поема “Одержима” (1901) за різноманітністю оцінок і суджень, що з'явилися впродовж столітньої критичної історії, посідає серед творів Лесі Українки виняткове місце (із журн.);

Столітній ювілей.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. столітній — столі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. столітній — Сторічний; (дуб) віковий, багатолітній; П. дуже старий <�давній>. Словник синонімів Караванського
  3. столітній — див. старий Словник синонімів Вусика
  4. столітній — [стол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. столітній — -я, -є. Те саме, що сторічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. столітній — СТОРІ́ЧНИЙ, СТОЛІ́ТНІЙ, ВІКОВИ́Й. Сторічна війна; Столітній дід; Віковий ювілей. Словник синонімів української мови
  7. столітній — Столі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. столітній — СТОЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що сторі́чний. З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Мирний, І, 1954, 165); В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (Тич. Словник української мови в 11 томах
  9. столітній — Столітній, -я, -є Столѣтній. Столітнії очі як зорі сияли. Шевч. 205. Ліс столітній тихим сном дрімає. Млак. 85. Словник української мови Грінченка