стратувати

СТРАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, діал.

Знищити, розтоптати.

А він, отсе сподівання, цей дорогоцінний предмет турботи й туги, ніби зужита й до нічого вже не пригожа ганчірка, лежить поперек дороги в болоті і в крові. Можна його переїхати возом, стратувати кіньми, згноїти – ніхто й словечка не скаже. Це ж – ворог (Б. Лепкий).