1. Словник української мови у 20 томах

строфіка

СТРО́ФІКА, и, ж.

1. Розділ віршознавства, що вивчає будову строф.

2. Будова строф поетичних творів.

Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (М. Рильський);

У П. Тичини строфіка динамічна, вона перебуває весь час у русі, змінюється її ритміка (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строфіка — стро́фіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. строфіка — -и, ж. 1》 Розділ віршознавства, що вивчає будову строф. 2》 Будова строф поетичних творів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. строфіка — стро́фіка розділ поетики, що вивчає закони поєднання віршованих рядків у строфи, їх будову, класифікацію, історію виникнення, еволюцію, зв’язки із загальною композицією твору. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. строфіка — Стро́фіка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. строфіка — СТРО́ФІКА, и, ж. 1. Розділ віршознавства, що вивчає будову строф. 2. Будова строф поетичних творів. Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Рильський, III, 1956, 400);... Словник української мови в 11 томах