струмочок
СТРУМО́ЧОК, чка, ч.
Зменш. до струмо́к.
Поринули весняні води, задзюрчали струмочки, заклекотали в ярках, розіллялись широкою повіддю (М. Коцюбинський);
Широке вилицювате обличчя .. блищало від поту, і маленькі струмочки текли з низького лоба до брів (А. Головко);
Струмочки молока туго б'ють у кленове дзвінке денце (М. Стельмах);
Ранок кинув струмочок ласкавого гарячого проміння в її покій (Олесь Досвітній);
Хвилинами зерно переставало бігти. Тоді Явдоха стукала кулаком по дошці і знову жадібно слухала тонкий шелест небаченого в темряві сухого струмочка (О. Донченко);
* Образно. Вся попередня українська література – це ті струмочки і річечки, що несли свої води вперед, щоб потім, злившись, створити безмежне і бездонне море, яким нам уявляється Шевченко (з наук. літ.);
* У порівн. [Кость:] Голос ніжний-ніжний, як струмочок (М. Зарудний).
Значення в інших словниках
- струмочок — струмо́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- струмочок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до струмок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- струмочок — СТРУМО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до струмо́к. Поринули весняні води, задзюрчали струмочки, заклекотали в ярках, розіллялись широкою повіддю (Коцюб., І, 1955, 75); Широке вилицювате обличчя.. Словник української мови в 11 томах
- струмочок — Струмок, -мка м. Ручеекъ. ум. струмочок. Лев. Пов. 191. Задзюркотіли по улицях струмочки. МВ. Словник української мови Грінченка