стрімчак
СТРІМЧА́К, а́, ч.
Прямовисна, стрімка скеля.
На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок, і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баштами (М. Старицький);
Розвідники завалюють печери, обходять прямовисні стрімчаки (П. Дорошко);
Оазис займає майже два гектари серед мертвих скель. Високі стрімчаки захищають дерева від прямих сонячних променів (з газ.);
// розм. Те, що гостро підноситься над рівнем, поверхнею чого-небудь.
Вже майже всі стрімчаки [пороги Дніпра] занурились у воду (М. Рудь).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стрімчак — стрімча́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стрімчак — див. СКЕЛЯ. Словник синонімів Караванського
- стрімчак — див. вершина Словник синонімів Вусика
- стрімчак — -а, ч. Прямовисна, стрімка скеля. || розм. Те, що гостро підноситься над рівнем, поверхнею чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрімчак — СТРІМЧА́К, а́, ч. Прямовисна, стрімка скеля. На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок, і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баштами (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах