сублімувати

СУБЛІМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., спец.

1. що. Проводити сублімацію (у 1 знач.).

Сублімувати йод.

2. Зазнавати сублімації (у 1 знач.).

* Образно. Було відчуття, що він [Микола] сублімує: з твердого стану відразу переходить у газоподібний, вибухає всім тілом від болю, розсіюється в просторі (П. Загребельний).

3. перен., що. Здійснювати сублімацію (у 2 знач.).

Весь розпач і жахіття, пережиті в той час режисером, він [О. Довженко] виводив із себе й сублімував у картині “Арсенал” (із журн.);

// Перетворивши виражати що-небудь.

Бурлескно-травестійна стихія сублімувала опозиційну енергію, що протистояла високій, сакралізованій стилістиці імперського буття (із журн.).