суворість
СУВО́РІСТЬ, рості, ж.
1. Властивість за знач. суво́рий.
Упав він на коліна І, поклонившися, подав свою картину. Вона поглянула з суворістю знавця (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Він полюбив Карпати за їхню урочисту суворість і величну красу (С. Чорнобривець);
І дочка Терея плаче серед тополевих віт. Знай: кохання на́плив буйний будить той солодкий звук. Не кажи: то жаль і скарга на суворість шлюбних пут (М. Зеров);
Яка застиглість і суворість форм! Яка довершеність пропорцій, норм! Поема, вирізьблена із граніту (М. Драй-Хмара);
– Настає зима, хуги і морози: чи вам бояться їх, сини Півночі? Залізні груди ваші не бояться ні суворості погоди, ні лютості ворогів (П. Кочура).
2. Суворе ставлення до кого-, чого-небудь, суворе поводження з кимсь.
Говорить [Панса] голосом тремтячим, з видимим зусиллям удавати твердість і суворість (Леся Українка);
Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані, привчені до суворості й стриманості (П. Загребельний);
// Суворий вираз (обличчя, очей і т. ін.); суворий тон.
Поволі зморшки зникали з чола, суворість щезала (Г. Хоткевич);
Бригадир ніяк не міг надати суворості своєму голосу (І. Багмут).
Значення в інших словниках
- суворість — суво́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- суворість — -рості, ж. 1》 Властивість за знач. суворий. 2》 Суворе ставлення до кого-, чого-небудь, суворе поводження з кимсь. || Суворий вираз (обличчя, очей і т. ін.); суворий тон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суворість — Суво́рість, -рости, -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суворість — СУВО́РІСТЬ, рості, ж. 1. Властивість за знач. суво́рий. Упав він на коліна І, поклонившися, подав свою картину. Вона поглянула з суворістю знавця (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Словник української мови в 11 томах