1. Словник української мови у 20 томах

суворішати

СУВО́РІШАТИ, аю, аєш, недок.

Ставати суворим, суворішим.

Делікатний, лагідний, скромний, добрий – він суворішав тільки біля домни (Ю. Яновський);

– А для чого, Насте, ви й досі ховаєте зброю? – суворішає голос Мірошниченка (М. Стельмах);

Я помічав, як день від дня суворішає і сам Вишенський (Р. Іваничук);

Кучук деякий час стояв непорушно, жодним порухом не проявляючи своїх почуттів. Однак поволі обличчя його суворішало, ставало непроникним, ніби закам'янілим (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суворішати — суво́рішати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. суворішати — -аю, -аєш, недок. Ставати суворим, суворішим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. суворішати — СУВО́РІШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати суворим, суворішим. Делікатний, лагідний, скромний, добрий — він суворішав тільки біля домни (Ю. Янов., І, 1958, 327); — А для чого, Насте, ви й досі ховаєте зброю? — суворішає голос Мірошниченка (Стельмах, II, 1962, 318). Словник української мови в 11 томах