1. Словник української мови у 20 томах

сувійчик

СУВІ́ЙЧИК, а, ч.

Зменш. до суві́й 1, 2.

Взяла [Оленка] .. ситцю сувійчик, що батько на плаття набрав, Парасі дала (А. Тесленко);

Текля соромливо вийняла з-за спини горнятко сметани, десяток яєць і сувійчик білого полотна, що були зав'язані в шматочок підсиненої марлі (В. Кучер);

Ганна звичним оком окинула сувійчик під рукою, пропустила Захара, що з поклоном виложив на стіл дари (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сувійчик — суві́йчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сувійчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до сувій 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сувійчик — СУВІ́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до суві́й 1, 2 Взяла [Оленка].. ситцю сувійчик, що батько на плаття набрав, Парасі дала (Тесл., З книги життя, 1949, 139); Текля соромливо вийняла з-за спини горнятко сметани, десяток яєць і сувійчик білого полотна... Словник української мови в 11 томах
  4. сувійчик — Сувій, -во́ю м. Свернутая штука холста. Мати (легенько їм згадається) самого лляного полотна два сувої дали. ЗОЮР. II. 286. ум. сувійчик. Словник української мови Грінченка