судачити
СУДА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.
Детально обговорювати яку-небудь, перев. незначну, подію; пересуджувати.
Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, поки не перевели розмову на врожаї, на посіви та на другі хазяйські турботи (Панас Мирний);
Маруся підійшла до дівчат, що весело судачили.., розбираючи, хто як летів із санок (С. Добровольський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судачити — суда́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- судачити — див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
- судачити — ПЕРЕСУ́ДЖУВАТИ кого, що (детально, часто недоброзичливо обговорювати чиїсь вчинки, поведінку тощо), СУДИ́ТИ розм., СУДА́ЧИТИ про кого-що і без додатка, розм. рідше, СУДИ́ТИ-ГУ́ДИТИ фольк., СЛЕБЕЗУВА́ТИ (СЛЕБІЗУВА́ТИ) про кого-що, розм. Словник синонімів української мови
- судачити — СУДА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм. Детально обговорювати яку-небудь, перев. незначну, подію; пересуджувати. Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, поки не перевели розмову на врожаї, на посіви та на другі хазяйські турботи (Мирний, І, 1949, 414)... Словник української мови в 11 томах