судоговоріння
СУДОГОВОРІ́ННЯ, я, с., юр.
Усний виклад сторонами суті справи на судовому засіданні.
Одержаний руською шляхтою Волині в 1569 р. привілей на судоговоріння руською мовою разом із тим робить виняток для міст, де юридична акція має лишатися польською (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судоговоріння — судоговорі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- судоговоріння — -я, с., юр. Усний виклад сторонами суті справи на судовому засіданні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- судоговоріння — СУДОГОВОРІ́ННЯ, я, с., юр. Усний виклад сторонами суті справи на судовому засіданні. Одержаний руською шляхтою Волині в 1569 р. привілей на судоговоріння руською мовою разом із тим робить виняток для міст, де юридична акція має лишатися польською (Пит. походж. укр. мови, 1956, 162). Словник української мови в 11 томах