суміщати

СУМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СУМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., що.

1. Нерозривно поєднувати; сполучати.

Неможливо довгий час суміщати розвиток міжнародної розрядки і постійне збільшення воєнних потенціалів держав, удосконалення і нагромадження зброї (з публіц. літ.);

Складність втілення кадрів-спогадів [у фільмі “Поема про море”] примушувала Олександра Петровича [Довженка] шукати нових форм вираження .. – Чи може сумістити політ гусей зі справжнім морем, наприклад, на тлі неба на море покласти мультиплікат? (із журн.);

Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час (з мови документів);

// Займатися чим-небудь одночасно з іншим.

Суміщати обов'язки;

Суміщати посади.

2. Накладаючи одну на одну (лінії, фігури і т. ін.), досягати збігу кожної точки або частини.

Дві геометричні фігури називаються рівними, якщо переміщенням однієї з них у просторі її можна сумістити з другою фігурою так, що обидві фігури сумістяться в усіх своїх частинах (з навч. літ.);

Сумістити площини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суміщати — суміща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. суміщати — -аю, -аєш, недок., сумістити, -іщу, -істиш, док., перех. 1》 Нерозривно поєднувати; сполучати. || Займатися чим-небудь одночасно з іншим. Суміщати обов'язки. Суміщати посади. 2》 Накладаючи одну на одну (лінії, фігури і т. ін.), досягати збігу кожної точки або частини. Сумістити площини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. суміщати — СУМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СУМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., перех. 1. Нерозривно поєднувати; сполучати. Неможливо довгий час суміщати розвиток міжнародної розрядки і постійне збільшення воєнних потенціалів держав... Словник української мови в 11 томах