суничник
СУНИ́ЧНИК, а, ч.
1. Кущі суниці.
Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником (Сл. Б. Грінченка);
Напровесні голубіють [діброви] від пролісків, весною біліють в суничниках, влітку червоніють од ягоди, а восени палають золотом і пурпуром (М. Стельмах).
2. Ділянка землі, на якій ростуть суниці.
3. Вічнозелене дерево або кущ родини вересових із шкірястими листками й білими, зрідка рожевими квітками.
Ягоди великоплідного суничника їстівні; з них можна виготовляти варення, вина тощо (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суничник — суни́чник іменник чоловічого роду кущі суниці; ділянка землі; вічнозелене дерево або кущ Орфографічний словник української мови
- суничник — -а, ч. 1》 Кущі суниці. 2》 Ділянка землі, на якій ростуть суниці. 3》 Вічнозелене дерево або кущ із шкірястими листками й білими, зрідка рожевими квітками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суничник — СУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Кущі суниці. Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником (Сл. Гр.); Напровесні голубіють [діброви] від пролісків, весною біліють в суничниках, влітку червоніють од ягоди... Словник української мови в 11 томах
- суничник — Суни́чник, -ка м. раст. земляника, (все растеніе цѣликомъ). Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163. см. суниці. Словник української мови Грінченка