1. Словник української мови у 20 томах

суперкубок

СУПЕРКУ́БОК, ч.

1. род. бка. Найвищий приз у спортивних змаганнях (з футболу, водного поло) для клубних команд певного регіону.

2. род. бку. Змагання за володіння цим призом.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Суперкубок — Суперку́бок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. суперкубок — -бка, ч. Кубок, що завойовується в змаганнях європейських футбольних клубних команд – володарів Кубка чемпіонів і Кубка кубків; змагання за володіння цим призом. Великий тлумачний словник сучасної мови