1. Словник української мови у 20 томах

супровідник

СУПРОВІ́ДНИК, а, ч.

Особа, яка супроводжує кого-, що-небудь.

Ахмет зауважив, що він сам буде за супровідника Ремо (Олесь Досвітній);

Із вибою підходить перша партія вагонет [вагонеток], її підвозить коняка – і в цей момент .. блискавично швидко вилітають дві навантажені вагонети [вагонетки] – без коня й без супровідника (О. Полторацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супровідник — супрові́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. супровідник — -а, ч. Особа, яка супроводжує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. супровідник — СУПРОВІ́ДНИК, а, ч. Особа, яка супроводжує кого-, що-небудь. Ахмет зауважив, що він сам буде за супровідника Ремо (Досв., Гюлле, 1961, 46); Із вибою підходить перша партія вагонет [вагонеток], її підвозить коняка — і в цей момент.. Словник української мови в 11 томах