супряга

СУПРЯ́ГА, и, ж.

1. Старовинна форма спільної праці української сільської бідноти, за якою кілька дворів об'єднували робочу худобу й реманент для виконання сільськогосподарських робіт.

[Федір:] До вечора й здохла [коняка]. Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає (І. Карпенко-Карий);

[Демид:] Володька зайняв своїх волів та й погнав .. “Я, каже, краще піду своє волочить, бо з нашої супряги товку не буде...” (М. Кропивницький);

Не варті вони, щоб ми держали з ними спіл. Краще йти в супряжичі з чортами, ніж з ними (Леся Українка);

Маруся .. ходила на Заріччя і вивчала, як там ведеться підготовка до спільного обробітку землі – організація супряг (Ф. Бурлака);

Люди зустрічали червень, готувалися до жнив, ладнали серпи і коси, збиралися в супряги (І. Цюпа).

2. Кілька волів або коней, запряжених разом.

В супрягах з одноосібними кіньми, а то й окремо від них ішли наші, колгоспні, за якими не один рільник засапався ідучи (І. Муратов);

* Образно. [Вадим:] У вашім домі він, супруг пісний, з яким в супрягу шлюбну впряглися ви, душі стоптавши цвіт! (О. Левада).

◇ (1) У супря́зі [бу́ти]:

а) бути супряжичами.

– Я з її дєдем [батьком] у супрязі був. Небіжчик мав пару волів-ласіїв [з білими черевом і кінчиком хвоста], а я мав пару волів голубих... (Л. Мартович);

б) спільно працювати, жити, боротися і т. ін.

– Ти, Павле Антоновичу, писатимеш для народа [народу] “метелики”, а я фельєтони [фейлетони]... От і будемо в спілці та в супрязі для загальної праці (І. Нечуй-Левицький);

Не перший день ми з Сергієм в супрязі. Де нас із ним тільки не носило! Фільмували археологічні розкопки (О. Гончар);

Марійка виїхала на ніч орати в супрязі з Йосипом Киринюком (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

супряга

Значення в інших словниках