1. Словник української мови у 20 томах

супряжич

СУПРЯ́ЖИЧ, а, ч.

Один із господарів, які об'єдналися в супрягу.

Улас знайшов супряжичів, спрягався з ними й орав клапоть поля наспіл у сусіда (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. – Поміняймось серцями, станьмо вічними супряжичами в супрязі душ..! (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супряжич — супря́жич іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. супряжич — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. супряжич — -а, ч. Один із господарів, які об'єдналися в супрягу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. супряжич — СУПРЯ́ЖИЧ, а, ч. Один із господарів, які об’єдналися в супрягу. Улас знайшов супряжичів, спрягався з ними й орав клапоть поля наспіл у сусіда (Н.-Лев., III, 1956, 355); *Образно. — Поміняймось серцями, станьмо вічними супряжичами в супрязі душ..! (Н.-Лев., IV, 1956, 234). Словник української мови в 11 томах
  5. супряжич — Супряжич, -ча м. = супружник. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка