1. Словник української мови у 20 томах

сурмовий

СУРМОВИ́Й, а, е.

1. Прикм. до су́рма́;

// Який видає сурма.

Здалеку напливав дивний сурмовий звук (Г. Усач).

2. Який силою, тембром і т. п. нагадує звук сурми.

Ще на воротях почув Йон сурмовий голос батьків (М. Коцюбинський);

Ні, свято розгорне свої груди й виставить на подив невійськовим своє позолочене крицеве серце там, на майдані, коли морозні гілочки перетне сурмовий баритон: – На кра-а-ул! (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сурмовий — сурмови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сурмовий — СУРМОВИЙ – СУРМ’ЯНИЙ Сурмовий. Пов’язаний з музичним інструментом сурмою; який видає сурма тощо: сурмовий звук, сурмовий голос. Сурм’яний. Пов’язаний із сріблясто-білим металом сурмою; сурм’яний блиск. Літературне слововживання
  3. сурмовий — -а, -е. 1》 Прикм. до сурма. || Якого видає сурма. Сурмовий звук. 2》 Який силою, тембром і т. ін. нагадує звук сурми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сурмовий — СУРМОВИ́Й, а, е. 1. Прикм. до су́рма́; // Який видає сурма. Сурмовий звук. 2. Який силою, тембром і т. п. нагадує звук сурми. Ще на воротях почув Йон сурмовий голос батьків (Коцюб., І, 1955, 237). Словник української мови в 11 томах
  5. сурмовий — Сурмовий, -а, -е Трубный. сурмова́ сопілка. Боевая труба. Козацькі коні голосно заржали, заголосили сурмові сопілки. К. МБ. II. 139. Словник української мови Грінченка