сусіль
СУСІ́ЛЬ, виг., розм.
Те саме, що шасть.
Тільки став я приглядаться – І що і відкіль, А він зразу розігнався І в вікно сусіль... (Л. Глібов);
Тілько що бджілка додому сусіль, Враз на щура і наткнеться (І. Манжура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сусіль — сусі́ль прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- сусіль — див. тікати; шасть Словник синонімів Вусика
- сусіль — виг., розм. Те саме, що шасть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сусіль — Сусі́ль! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сусіль — СУСІ́ЛЬ, виг., розм. Те саме, що шасть. Тільки став я приглядаться — І що і відкіль, А він зразу розігнався І в вікно сусіль… (Гл., Вибр., 1957, 283); Тілько що бджілка додому сусіль, Враз на щура і наткнеться (Манж., Тв., 1955, 51). Словник української мови в 11 томах
- сусіль — Сусіль! меж., выражающее внезапное появленіе. Котл. Ен. VI. 28. Могила тріснула, і те дитя, що ждали, на божий світ сусіль. Греб. 372. Словник української мови Грінченка