сходжений

СХО́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до сходи́ти.

Іншою, новою мірою вимірював він зараз нічну просторінь Гнилого моря, його коси, обмілини, плутані броди, сходжені, переходжені за життя (О. Гончар);

Земле моя рідна! Ти вздовж і впоперек сходжена натрудженими солдатськими ногами (М. Чабанівський);

* Образно. Піонери зайняли всю смугу, сходжену комбайном, і рушили вперед (Ю. Збанацький);

// схо́джено, безос. пред.

Хоч не мало вже сходжено І самотніх годин, – Наче вдруге народжений, Я тепер не один (Т. Масенко);

Їх [величезні простори] сходжено крок за кроком, ґрунтовно переміряно ногами піхотинця (О. Гончар).

2. у знач. прикм. По якому багато ходили, їздили.

Сходженими й несходженими стежками пройшов Кобзар по Україні (з публіц. літ.);

Заспівай, як кажуть, наостанку, Щоб цвіла мелодія в устах, Про вечірні роси на рум'янку, Про літа на сходжених мостах (А. Малишко).