сходини

СХО́ДИНИ, дин, мн.

1. Зустріч людей, об'єднаних спільними інтересами; зібрання.

Вона почуває, що вже факт таємних і небезпечних сходин сам по собі вабить її більше, ніж слухання творів поетів (Ірина Вільде);

На останніх сходинах ватаги вони накинули гачок і на пана війта, щоб провчити його за болючу кривду, заподіяну на тому тижневі їхньому вчителеві (Д. Бедзик);

Славко натякнув на часті сходини у Франка невеличкого гуртка (П. Колесник);

// Зустріч людей для розваг, відпочинку.

Іноді бував на тих сходинах і Грицько. Та не по душі йому були такі гульбища (Панас Мирний);

Дуже любив [Філько] всілякі товариські сходини, пікніки, раути, особливо коли вони були пов'язані з добірним буфетом чи вечерею (Ірина Вільде);

Вечорами сходини, суперечки, читання своїх і чужих поезій (Т. Масенко).

2. діал. Зустріч, побачення.

Вона бачила Ольгу .. на таємних сходинах з улюбленим (І. Франко);

Вона була би .. радо зарядила сходини зо Славком зараз тоді, як поздоровіла, та тільки перебила їй у цім її тітка (Л. Мартович).

3. рідко. Дія за знач. схо́дити 1, 2.

Після сходин на гору Федір три дні лежав у ліжку (Ю. Мушкетик).